З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про охорону земель
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 39, ст.349 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1443-VI ( 1443-17 ) від 04.06.2009, ВВР, 2009, N 47-48, ст.719
N 3530-VI ( 3530-17 ) від 16.06.2011, ВВР, 2012, N 2-3, ст.3
N 4444-VI ( 4444-17 ) від 23.02.2012, ВВР, 2012, N 49, ст.555
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 6-7, ст.80
N 191-VIII ( 191-19 ) від 12.02.2015, ВВР, 2015, N 21, ст.133
N 497-VIII ( 497-19 ) від 02.06.2015, ВВР, 2015, N 31, ст.293 }
Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи
охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання,
відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних
властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового
покриву та охорони довкілля.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Охорона земель та інші основні поняття і терміни
Охорона земель - система правових, організаційних,
економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на
раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому
вилученню земель сільськогосподарського призначення для
несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого
антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів,
підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення
особливого режиму використання земель природоохоронного,
оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Застосовані в цьому Законі інші поняття і терміни вживаються
в такому значенні:
агроландшафт - ландшафт, основу якого становлять
сільськогосподарські угіддя та лісові насадження, зокрема
лісосмуги та інші захисні насадження;
агрохімічне обстеження ґрунтів - обов'язкове суцільне
обстеження сільськогосподарських угідь з метою державного контролю
за зміною показників родючості і забруднення ґрунтів;
гранично допустима концентрація забруднюючих речовин -
максимально допустима кількість забруднюючих речовин у ґрунтах,
яка не зумовлює негативних екологічних наслідків для їх родючості,
загального стану довкілля, якості сільськогосподарської продукції
та здоров'я людини;
гумус - органічна складова частина ґрунту, яка утворюється в
процесі біохімічного розкладу рослинних і тваринних решток та
формує його родючість;
ґрунт - природно-історичне органо-мінеральне тіло, що
утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої
концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства
завдяки найціннішій своїй властивості - родючості;
ґрунтова маса - знятий родючий шар ґрунту;
ґрунтове обстеження - визначення генетичної будови та
властивостей ґрунтів, структури ґрунтового покриву;
ґрунтовтома - порушення біоенергетичного режиму ґрунтів та
різке зниження урожайності сільськогосподарських культур внаслідок
їх беззмінного вирощування або частого повернення на попереднє
поле сівозміни, що призводить до погіршення якісного стану
ґрунтів, накопичення у ґрунтах специфічних хвороботворних
мікроорганізмів та насіння бур'янів; { Частину другу статті 1
доповнено абзацом згідно із Законом N 1443-VI ( 1443-17 ) від
04.06.2009 }
деградація ґрунтів - погіршення корисних властивостей та
родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних
факторів;
деградація земель - природне або антропогенне спрощення
ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і
функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних
компонентів;
забруднення ґрунтів - накопичення в ґрунтах речовин, які
негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості;
земельні ресурси - сукупний природний ресурс поверхні суші як
просторового базису розселення і господарської діяльності,
основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві;
земля - поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та
іншими природними елементами, що органічно поєднані та
функціонують разом з нею;
консервація земель - припинення господарського використання
на визначений термін та залуження або залісення деградованих і
малопродуктивних земель, господарське використання яких є
екологічно та економічно неефективним, а також техногенно
забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати
екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних
ділянках є небезпечним для їх здоров'я;
охорона ґрунтів - система правових, організаційних,
технологічних та інших заходів, спрямованих на збереження і
відтворення родючості та цілісності ґрунтів, їх захист від
деградації, ведення сільськогосподарського виробництва з
дотриманням ґрунтозахисних технологій та забезпеченням екологічної
безпеки довкілля;
порушені землі - землі, що втратили свою господарську та
екологічну цінність через порушення ґрунтового покриву внаслідок
виробничої діяльності людини або дії природних явищ;
природно-сільськогосподарське, еколого-економічне,
протиерозійне та інші види районування (зонування) земель - це
поділ території з урахуванням природних та агробіологічних вимог
щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також територій,
які мають відповідну схожість за визначеними ознаками;
родючість ґрунту - здатність ґрунту задовольняти потреби
рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх
кількостях для їх нормального розвитку, які в сукупності є
основним показником якості ґрунту.
Стаття 2. Земля як об'єкт охорони
Об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах
території України.
Стаття 3. Принципи державної політики у сфері охорони
земель
Основними принципами державної політики у сфері охорони
земель є:
забезпечення охорони земель як основного національного
багатства Українського народу;
пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як
просторового базису, природного ресурсу і основного засобу
виробництва;
відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства
України про охорону земель;
нормування і планомірне обмеження впливу господарської
діяльності на земельні ресурси;
поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної
відповідальності в галузі охорони земель;
публічність у вирішенні питань охорони земель, використанні
коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів на охорону
земель.
Стаття 4. Правове регулювання у сфері охорони земель
Правове регулювання у сфері охорони земель здійснюється
відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ), Земельного
кодексу України ( 2768-14 ), цього Закону, інших
нормативно-правових актів, які приймаються відповідно до них.
Розділ II
ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
І ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ
Стаття 5. Органи, які здійснюють регулювання в галузі
охорони земель
Регулювання в галузі охорони земель здійснюють Верховна Рада
України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет
Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим,
органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а
також спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади в
межах повноважень, установлених законом.
Спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої
влади в галузі охорони земель є:
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері земельних відносин;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері земельних відносин;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони навколишнього природного
середовища;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері охорони навколишнього природного середовища;
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику із забезпечення нагляду (контролю) у сфері охорони
навколишнього природного середовища.
{ Частина друга статті 5 в редакції Закону N 5462-VI ( 5462-17 )
від 16.10.2012 }
Стаття 6. Повноваження Верховної Ради України в галузі
охорони земель
До повноважень Верховної Ради України в галузі охорони земель
належать:
визначення засад державної політики в галузі використання та
охорони земель;
затвердження загальнодержавних програм щодо використання та
охорони земель;
вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до
Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Стаття 7. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки
Крим у галузі охорони земель
До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим на
території республіки в галузі охорони земель належать:
забезпечення реалізації державної політики в галузі
використання та охорони земель;
участь у реалізації загальнодержавних програм щодо
використання та охорони земель;
затвердження та участь у реалізації регіональних
(республіканських) програм використання та охорони земель,
підвищення родючості ґрунтів;
координація діяльності районних і міських (міст
республіканського значення) рад у галузі охорони земель;
координація здійснення контролю за використанням та охороною
земель;
вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до
закону.
Стаття 8. Повноваження обласних рад у галузі охорони земель
До повноважень обласних рад у галузі охорони земель належать:
забезпечення реалізації державної політики щодо використання
та охорони земель;
участь у реалізації загальнодержавних програм щодо
використання та охорони земель на відповідній території;
затвердження та участь у реалізації регіональних програм щодо
використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів;
вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до
закону.
Стаття 9. Повноваження Київської і Севастопольської міських
рад у галузі охорони земель
До повноважень Київської і Севастопольської міських рад у
галузі охорони земель на їх території належать:
затвердження та участь у реалізації цільових програм, схем та
документації із землеустрою щодо охорони земель;
участь у реалізації загальнодержавних програм щодо
використання та охорони земель на їх території;
організація і здійснення контролю за використанням та
охороною земель комунальної власності;
установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимчасова
заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки
громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог
законодавства в галузі охорони земель;
здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у
порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і
лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням (викупом)
земельних ділянок;
економічне стимулювання раціонального використання та охорони
земель відповідно до закону;
вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до
закону.
Стаття 10. Повноваження районних рад у галузі охорони
земель
До повноважень районних рад у галузі охорони земель на
території району належать:
забезпечення реалізації державної політики щодо використання
та охорони земель;
участь у реалізації регіональних програм щодо використання та
охорони земель, підвищення родючості ґрунтів;
координація діяльності центрального органу виконавчої влади,
що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на
територіальному рівні; { Абзац четвертий статті 10 в редакції
Закону N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
організація землеустрою та затвердження документації із
землеустрою щодо охорони земель відповідно до закону;
вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до
закону.
Немає коментарів:
Дописати коментар